Пільгова іпотека: а чи є сенс?

07.10.2012

пільгова іпотекаВідмова від корупційних схем при будівництві, простота бюрократичних процедур і розумна податкове навантаження. Ось і все, що потрібно, щоб житло стало доступним. Пільги ж (особливо в існуючій сьогодні формі) шкодять здоровому бізнесу, а їх плодами користуються наймоторніші, але не самі нужденні.

Житлове питання – не гостре

Всім нам хотілося б мати будинок, а краще два. І бажано по якій-небудь пільговій програмі, а краще безкоштовно. Але давайте дивитися фактам в обличчя. В Україні житлове питання не стоїть гостро. Більше 90% сімей живуть у власних квартирах (дані Міжнародної фінансової корпорації). І нехай ці квартири – крихітні «курники», це все одно неймовірний відсоток власників за мірками розвинених країн. Ось там люди часто живуть в орендованих квартирах поколіннями. Ось вже де «квартирне питання» стоїть насправді гостро!

Остання спроба влади США задовольнити масовий попит на житло обернулася невдачею. Навесні МВФ повідомив, що 8 млн американців ризикують залишитися без житла через борги за іпотечними кредитами 2006 року. А що буває, якщо в США не платити по іпотеці, ми всі знаємо.

Ось чому так важливо не наламати дров в Україні з цією непростою справою. Щоб потім українські шерифи не ходили по квартирах і не виселяли людей.

Давайте згадаємо, з чого все починалося.

Взяти й поділити

Після краху СРСР незалежна Україна вирішила роздати громадянам житло за символічну плату. У 1992 році набув чинності Закон «Про приватизацію державного житлового фонду». 93% квартир було приватизовано (дані мінЖКГ).

Однак реформа пройшла частково. Люди стали власниками квартир, але сходові клітки, підвали та горища, а також прибудинкова територія не була передана власникам. Де-юре все це також належить власникам квартир, але де-факто нерухомістю безконтрольно розпоряджаються ЖЕКи і місцеві ради. А якщо це майно знаходиться в їх власності лише тимчасово, то до чого його берегти? Ось і занепадають «чешки» і «хрущовки» день від дня.

Тобто в Україні не вирішено питання з управлінням вже існуючим житлом, а ми – про новобудови. Що взагалі можна говорити про країну, де люди не навчилися керувати власними будинками?

У порядку черги

І ось в цій країні старіючих будинків, які час від час руйнуються, діють прекрасні закони. Кожному – безкоштовно 21 квадратний метр житла. Якщо родиною – то доплюсуємо ще 10 квадратних метрів. Гасла прекрасні, реалізація кульгає.

За даними МінЖКГ в черзі на житло стоять 1,3 млн осіб. Черга майже не рухається, і лише самі наполегливі отримують квадратні метри через 10-20 років ходіння по кабінетах. У 2011 році, наприклад, безкоштовні квартири отримали 3,5 тисячі осіб.

Те, що безкоштовні квартири – «годівниця» для корумпованих чиновників, – ні для кого не секрет. За інформацією автора, навіть потрапити в горезвісну чергу вже коштує $ 5-10 тис. Хочеш просунутися в списку – плати знову.

Прем’єр-міністр Микола Азаров підрахував, що треба безплатно роздавати хоча б по 100 тисяч квартир на рік, щоб вирішити проблему «черговиків». Скільки при цьому зароблять на хабарах чиновники, статистика замовчує.

На ті ж граблі

Але ж існує маса інших корупційних «годівниць». Безкоштовне житло по лінії Міноборони отримують військові, по лінії МВС – міліціонери, по лінії СБУ – співробітники держбезпеки. Існує навіть безкоштовне житло для ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Дивно як ще міністерство освіти не будує вчителям квартири.

Ще є кілька житлових держпрограм, які фінансуються з бюджету. Окрема програма для жителів сільської місцевості, окрема програма для молоді, програма 30 на 70, де держава вносить за покупця частину вартості житла.

Про те, як такі програми працюють, можна судити по «молодіжному кредитуванню». З 2004 року держава видала 17 823 таких кредитів під 3% річних позичальникам до 35-и років (бюджет компенсував різницю між ринковими кредитом і цими трьома відсотками). Загальна сума виданих кредитів – 2 млрд гривень. У 2008 році програму заморозили через брак грошей у держави. Кілька разів бюджет навіть запізнювався з компенсацією процентної ставки, через що людям доводилося вносити повну вартість кредиту (пізніше гроші все ж надходили).

Неспроможною виявилася і сільська програма. З 1998 по 2009 рік нею скористалися лише 72 тисячі сімей, тобто по 6,5 тисяч сімей на рік. Загальна сума позик склала смішні 654 млн гривень. Згідно з програмою, сільські жителі можуть отримати кредит під 3% річних для будівництва житла до 200 тис. гривень, а на добудову, реконструкцію та придбання житла – до 100 тис. гривень.

Програма «30 на 70» також кульгає. Грошей на її підтримку в бюджеті майже немає – лише 100 млн гривень на рік. За останні два роки кредити отримали 1350 сімей на загальну суму 167 млн ​​гривень. Тобто ці люди внесли 70% вартості житла відразу, а решту додав бюджет. На цей рік на програму закладено цілих 200 млн, що, по ідеї, повинно забезпечити житлом ще 1,5 тисячі сімей.

Після всього цього здається, що які вже тут можуть бути проблеми з житлом, якщо її роздають безкоштовно стільки відомств, якщо стільки працює прекрасних програм… Ан ні, президент Віктор Янукович оголошує свої соціальні ініціативи і прем’єр Микола Азаров бере під козирок і обіцяє всім бажаючим іпотеку під 3% річних.

Небезпечні пільги

Для участі в програмі пільгової іпотеки не обов’язково бути ні селянином, ні молодим, ні навіть дуже бідним – верхньої планки доходу немає. Однак необхідно стояти в черзі на отримання житла (див. про це вище).

Уряд хоче видати таким чином 30 000 кредитів, але результати набагато скромніші. За три місяці роботи програми укладено лише 50 договорів. Як і в «молодіжної» програмі, держава виплачує різницю між ринковими кредитом і пільговою ставкою. На такі умови пішли тільки державні Ощадбанк та Укргазбанк (у всеукраїнському масштабі), та ще сім банків погодилися кредитувати окремі проекти в регіонах.

У програмі беруть участь тільки «недобудови», але чиновники вже думають скасувати це обмеження. Є і ліміт на вартість квадратного метра. Усе разом це привело до того, що вибір житла в рамках програми невеликий – всього 4 тисячі квартир на всю країну.

При всьому цьому програма ніяк не зобов’язує добудовувати забудовників житло до кінця. Держава також не гарантує, що процентна ставка для клієнта завжди буде триматися на рівні 3%. Тобто в цьому році в бюджеті є 1 млрд на ці цілі, але як буде в наступному? Це питання також треба закріпити на папері.

«У договорі, який банк підписує з позичальником, виставляється ставка 16%. Тому якщо раптом уряд відмовиться від цієї ідеї, це будуть проблеми позичальника», – попереджає виконавчий директор Української національної іпотечної асоціації Павло Матіяш.

А деякі фінансисти не на диктофон взагалі сумніваються, що у програми є майбутнє після виборів.

У сухому залишку

За кордоном програми пільгової іпотеки практично відсутні. Якщо ти бідний, то орендуєш житло в держави або власника. Якщо ти почав хоч трохи заробляти і назбирав на перший внесок, то зможеш взяти іпотечний кредит під 2-4%. І переїдеш не в багатоповерхове гетто, а, наприклад, в двоповерховий будинок з гаражем.

Пільги спотворюють ринок нерухомості. Люди, які нашкребли на перший внесок, несуть гроші хабарникам, а не банкірам. В результаті у нас немає ні ринку нерухомості, ні доступної іпотеки, ні інституту ефективного власника.

Хочете доступного житла? Знищте корупцію, спростити бюрократичні процедури та понизьте податковий тиск. Будьте простіше, і люди потягнуться.

 

Читайте на cайті:

Теги:

Залишити коментар

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

*


Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

При використанні матеріалів цього сайту обовязковим є гіперпосилання на NERYXOMIST.ORG.UA, відкрите для індексації пошуковими системами